СПАЛИТИ, ЛЮ, ЛИШ,
Спалити, лю, лиш, гл.
1) Сжечь. Спалив та й попел по степу розвіяв. ЗОЮР. І. 120 Та ні вітер його не звіє, ні сонце його не спале. Мет. 208.
2) Опалить (солнцемъ кожу).
3) Безл. Мене спалило. Я вспылилъ, меня взорвало. Павлогр. у.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 172.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
СПАЛИТИСЯ, ЛЮ́СЯ, ЛИШСЯ, →← СПАЛИЙ, А, Е.